Японський віскі

Японський віскі - наймолодший, на відміну від інших країн, де його походження губиться в глибині століть, рік народження японського віскі точно відомий - 1923 рік будівництва перегінного заводу Ямазакі в місті Сімамото, Осака.

Сьогодні японці не лише виготовляють чудовий віскі, близький за технологією виробництва та стилем до шотландського, але й займають досить помітне місце у світовій торгівлі міцними напоями.

Співробітництво між європейцями та японцями у сфері виробництва спиртних напоїв почалося лише півтора століття тому у 1853 році, із підписанням договору про дружбу та торгівлю між США та Японією. Із пивоварінням та ячменем японців познайомили голандці та німці ще у 18 ст. Лише після підписання вищезгаданого договору американці побудували в Японії першу велику пивоварню, яка за деякий час перетворилася на світового алкогольного гіганта Kirin.

Через деякий час після того, як у країні почали вирощувати ячмінь європейських сортів для виробництва пива, виробництво солоду досягло об'ємів, достатніх і для випуску власного віскі. У 1917 році Сетсу Шусей Сейдзу, голова компанії SettsuShuzou, що спеціалізувалася на солодких винах та міцному алкоголі, задумав заснувати виробництво віскі. І вирішив для початку відправити учня Матасака Такецуру до Шотландії.

Два роки він навчався в університеті Глазго, працював на вискокурнях Hazelburn у Кемпбелтауні та Longmorn у Спейсайді. Однак у повному розумінні слова на ноги індустрія японського віскі стала лише після Другої світової війни. До 60-х років минулого століття японський віскі став відомим у всьому світі. Зневажливо висловлюватися про японський віскі, на наш погляд, здатні лише ті “знавці”, які його не куштували. Тому що з усіх неавтентичних нащадків кельтської уіске бета (води життя), які виробляються у світі, він найближчий до шотландського і за стилем, і за технологією - японці закуповують у Шотландії навіть торф!

В Японії виготовляють три основні типи віскі - односолодовий, зерновий та купажований. Більша частина віскі, що виробляється, - купажі. Однак японці не були б японцями, якби лише повторювали чужі досягнення. У їхньому репертуарі є унікальна категорія віскі, подібної до неї не існує у світі. Чистий солодовий віскі, в якому частина купажу була вигнана в традиційних кубах методом перегону (ірландський метод), а друга - в колонах безперервної дії (шотландський метод). Японський солодовий віскі - предмет особливої гордості виробника.

Основна і головна відмінність японського віскі від шотландського кидається не в очі, а в ніс - японський віскі менш димний та торф'яний, ніж його шотландський дідусь. Японці взагалі не люблять різких запахів, через що вони практично не п'ють віскі у чистому вигляді, а розбавляють його від чотирьох до десяти частин води до одного. Так само, як і шотландці, японці витримують свій віскі в діжках з-під хересу або бурбону. Але на відміну від шотландців, іноді використовують нові діжки з японського дубу. 

Подібно до Шотландії, віскі повинен пожити у діжках не менше трьох років. Відповідно до національних традицій, у японців не прийнято обмінюватися своїми спиртами або продавати їх один одному, як це відбувається у шотландців - усі компанії працюють з матеріалами власного виробництва. Узагальнюючи, можна сказати, услід за покійним ветераном британської алкогольної критики, знавцем пива та віскі Майклом Джексоном: “Якщо шотландський майстер купажу оркеструє Бетховена, то японський - струнний квартет Вівальді”.