Ермітаж

Незважаючи на те, що першими інтерес до крутого, прогрітого гарячим сонячним промінням схилу, де зараз знаходиться апеласьйон Ермітаж (Hermitage) (126 га, 3500 гл), виявили фокейці та римляни, його назва з'явилася значно пізніше. Легенда твердить, що лицар Анрі-Гаспар де Стерімберг, у 1224 році повернувся до цих місць і втомлений від хрестових походів запитав у королеви дозволу залишитися у хатині біля каплиці, щоб провести залишок життя на самоті у спогляданні. Саме він викорчував порослий кущами схил і знову висадив на ньому виноград. Після його смерті тут жили інші відлюдники. Скит стояв неподалік від дороги, і мандрівники зупинялися тут, щоб помолитися і скуштувати вина відлюдників, популярність якого все більше зростала. Так виникла назва Ермітаж, яка стала настільки відомою, що вже у XVII столітті про неї дізналися у Англії та при дворі російських царів.

Ґрунти Ермітажу предаставлені гранітами і чудовими галечниками. Для виготовлення червоних вин (до 75%) використовують виноград сорту Сіра (не менше 85%), до якого додають білі Марсан та Руссан. Ці вина мають темно-червоний колір, вони міцні, маслянисті, танінні та букетисті, до того ж особливо виділяються тони перцю, чорної смородини і малини. Із витримкою (5-30 років) властива їм певна шорсткість пом’якшується, вина стають більш повними, набувають завершеності і рідкісного багатства букету, де зараз переважають тони фіалки та глоду. За насиченістю їх часто порівнюють із гарним портвейном. Червоне Ермітаж подають за температури 16-18 градусів до дичини та насичених страв із червоного м’яса.

Білі вина, які відомі значно менше, виготовляють на основі Марсану із додаванням невеликої кількості Руссану. Вони жирні, мають невисоку кислотність, м’які, можуть бути як майже нейтральними, так і дуже ароматними (трави, горіх, персик, несмажена кава, кремінь). Білі вина Ермітажу можна пити як у перший рік після урожаю, так і витримувати протягом 3-15 років. Добре смакують із прісноводною рибою, ідеальним вважається поєднання зі смаженою барабулькою.