Джин - Подарунковий набір

Джин - це міцний алкогольний напій (в середньому біля 45%), який отримують шляхом перегонки зернового спирту з настоєм ялівцевих ягід. Його назва походить від французького слова genievre, що означає “ялівець”. Винайдення джину приписують голландцю Францискусу Сильвіусу - професору медицини Лейденського університету, який жив у XVI столітті. Саме він вперше дистилював ягоди ялівцю зі спиртом. Втім, спиртові настої ялівцю були широко відомі до цього в якості відмінного лікувального засобу. Вважалося, що вони здатні захистити людину від бубонної чуми. Невідомо, чи є це правдою, однак те, що ялівець активно застосовувався у лікуванні нирок - дійсно правда. Нові ліки, створені професором Сильвіусом, виявилися дуже приємними на смак. Вони швидко завоювали любов голландців: англійські солдати, що були на той час союзниками голландців, також звернули на них увагу. Напій отримав назву “Голландська доблесть” і був доставлений до Англії. Там джин знайшов свою другу батьківщину та змінив ім'я: британці скоротили складну голландську назву до просто “джин” (Gin).

У XVII столітті англійці почали виробляти свій власний джин, що став особливо актуальним після того, як у 1689 році було накладено заборону на імпорт до Англії французьких товарів, у тому числі й алкогольних напоїв. Деяке послаблення податкового законодавства призвело до того, що у Англії почали виробляти величезну кількість джину, в 10 разів більше, ніж раніше, до того ж часто кустарним способом. Можна сказати, що джин тоді не виготовляли лише ледачі. Як наслідок, джин став набагато дешевшим за інші спиртні напої, що у свою чергу, призвело до тотального божевілля через нього у низьких прошарків населення. Це досить красномовно відображено, зокрема, на гравюрі відомого англійського художника Вільяма Хогарта “Джинний провулок” ("Gin lane"): п'яна мати не втримала своє дитя на сходах і навіть не помічає цього. Такого неподобства англійці, як затяті прихильники моральних норм, допустити не могли. Британський уряд змушений був вжити заходів: після введення більш суворих правил ліцензування та оподаткування джин подорожчав та став недоступним для бідняків.

З роками джин змінювався: спочатку він був солодкуватим з трохи грубим смаком, потім із удосконаленням технології виробництва - більш сухим, ароматним та вишуканим. І… його полюбили аристократи. Джин був не менш популярним, ніж вишукані бордоські вина. Про випадки п’янства в аристократичних колах через зрозумілі причини не говорилося, проте, тим не менш, джин знову набув широкої популярності. Цьому сприяло також винайдення у XVIII столітті тоніку (содової води із додаванням хіни), що спочатку застосовувався, як засіб від малярії, а згодом став відомим, як кращий компаньйон для джину.

Сьогодні у світі існує два типи джину. Перший і найбільш популярний - сухий. Часто джини такого типу називаються London Dry (Лондонський сухий). Принцип його виготовлення полягає у тому, що до спирту (зазвичай зернового) без кольору та без запаху додаються ароматичні компоненти та дистильована вода. Все. Зрідка спирт знову дистилюють і розбавляють. В якості ароматизаторів використовують не лише ягоди ялівцю, але й дягіль, кардамон, корицю, апельсинові та лимонні шкірки, фіалковий корінь, аніс та інші добавки (як у “натуральному” вигляді, так і у спиртових настоях).

Кожен виробник використовує свою “секретну формулу” для досягнення неповторного аромату напою. Міцність сухого джину коливається від 40 до 47%. Він зазвичай не витримується.

Другий тип - голландський. Відрізняється тим, що ягоди ялівцю від початку змішують із зерновим суслом, а потім методом перегонки отримують так зване “солодове вино” із вмістом спирту 50-55%. Його розбавляють водою, знов додають ялівець та інші добавки і переганяють повторно. Міцність готового продукту зазвичай складає біля 35%. Як правило, голландські джини мають золотистий колір. Це досягається або за допомогою нетривалої витримки в дубових діжках, або додаванням карамелі. Не зважаючи на те, що до голландського джину додають менше ароматичних інгредієнтів, він має яскравий зерновий аромат.

Однак назви типів джину “Лондонський” або “Голландський” зовсім не означають, що вони виготовляються виключно у цих країнах. Джини, особливо сухі, активно виготовляють у США та більшості країн Європи. Цей напій не має “постійної прописки”, як скажімо, коньяк чи текіла; виробляти джин або подібні до нього напої можливо у будь-якій країні.