Вина Бургундії

Бургундські вина походять з кількох субрегіонів, кожен з яких має власний особливий характер. Чотири з них знаходяться в серці Бургундії на вузькій смужці, що простягається на 120 км між містами Діжон та Макон. З Півночі на Південь це Кот д’Ор (включає в себе Cote de Nuits (Кот-де-Нюї) та Cote de Beaune (Кот-де-Бон), Cote Chalonnaise (Кот Шалоне) і Maconnais.

Chablis (Шаблі) - окремий виноробний субрегіон, розташований на вапнякових пагорбах на північному-заході Бургундії. В регіоні виробляють білі вина, котрі настільки відрізняються за стилем від вин центральної Бургундії, що його часто сприймають, як регіон зі своїми власними правилами. За 130 миль на південь від Шаблі знаходиться Божоле, який сприймається винним світом як субрегіон Бургундії, незважаючи на те, що знаходиться в регіоні Рона - Альпи.

Два головних сорти Бургундії - Піно Нуар і Шардоне, обидва члени великої родини виноградних сортів “Піно”. Їх бідні родичі Гаме і Аліготе також зростають в регіоні, з них виготовляють прості вина. Гаме використовують для виробництва червоних та рожевих вин в Маконі, тоді як сорт Аліготе має свій власний апеласьйон Bourgogne Aligote.

У кінці 14-го століття перший герцог Бургундії оголосив Гаме поза законом, як не придатний до споживання. Однак Гаме знайшов собі рідний дім у Божоле. 

Винне виробництво Бургундії існує в трьох формах. Перша - негоціанти, які купують виноград або виноматеріал у маленьких виноградарів і продають вино під своїм власним негоціантським брендом. Друга - кооперативи, організовані групи виноградарів об'єднують свої зусилля для утримання виноробні, якою користуються разом. Третя форма - це виробники, які володіють і виноградниками, і виноробнями. Ця категорія виробників найменша з трьох представлених, так як вартість винних потужностей та виноградників вкрай висока.

Складність поділу бургундських виноградників та існування кооперативів та негоціантів нерозривно пов’язані між собою - породжуючи одне одного. Основна причина криється у наполеонівському законі про спадщину, який дарував усім дітям спадкоємцям у сім'ї рівні права. До Французької революції (1789 р.), французька церква та знать володіли більшістю бургундських виноградників, але вони були розпродані та перерозподілені революційною владою і в подальшому продовжували поділятися між наступними поколіннями.

Бургундський клімат в основному континентальний з відносно коротким літом та холодними зимами, що ускладнює достигання винограду до потрібного рівня. Величезна загроза для бургундських виноградарів, особливо з регіону Шаблі, - весняні морози та град, які руйнують лозу під час цвітіння. Ландшафт регіону характеризується вапняковими ґрунтами, проявляється або пагорбами, урвищами, крутими долинами, або голими скелястими породами. 

Ці ґрунти надзвичайно важливі для характеру бургундських вин, забезпечуючи мінеральність та комплексність, особливо для білих вин. Фактично, орієнтація (до сонця) та склад ґрунтів - два основних фактори, які визначають кращі виноградники Бургундії, що мають статус Premier Cru чи Grand Cru.

Бургундія, безумовно, один з найбільш захоплюючих, складних та непокірливих виноробних регіонів світу. Тут особливі, “індивідуальні” вина: вони виробляються у обмеженій кількості, але великою кількістю виробників, кожен з яких має лише йому властиві риси. Вартість бургундських вин пов'язана з багатьма факторами, і чималу роль тут відіграє дивовижно висока ціна землі, а також дуже малий об'єм виробництва вина.

Більшість бургундських вин - легкі, свіжі, виразні, добре поєднуються практично з будь-якою кухнею. Тим не менш, не дивуйтеся, коли відчуєте у смаку деяких з них сильний тон землі (наче пожували сиру землю). Це старий бургундський стиль - такі червоні вина чудові для мисливського сезону до м'яса диких тварин.