Текіла Аньехо

Гордість Мексики - текіла - особлива через те, що виготовляється на основі досить цікавої рослини - блакитної агави (agave tequilana). Вона росте лише у Центральній Америці, а у якості сировини її використовують лише мексиканці.

Відповідно до стародавньої мексиканської легенди, текілу було відкрито, коли від удару блискавки загорілася агава. Здивовані індіанці прийняли отриманий при цьому ароматний нектар за дар богів.

Варто підкреслити, що дистиляція існує в Мексиці вже давно; пріоритет у цій справі належить дону Хосе Антоніо де Гуерво, який почав культивувати агаву ще у 1758 році на території, наданою йому королем Іспанії. У 1758 році він уже продавав свій продукт дистиляції. Оскільки дон Хосе оселився недалеко від села Текіла у провінції Халіско, то він дав таку ж назву своєму продукту.

У наш час текілу виробляють у п’яти штатах Мексики, однак, кращі її сорти, як і раніше, постачає штат Халіско.

Вісім-десять років зростає агава під пекучим сонцем Центральної Америки, щоб зацвісти єдиний раз. Культивувати агаву не складно, тим більше, що вона не потребує особливого догляду. За своє життя рослина утворює необхідні для зброджування ферменти. Зрубавши дозрілий кущ під корінь, обрубують шаблеподібне листя, а кулеподібну серцевину відправляють на винокурню. Розрізану та упарену до стану м'якої в'язкої маси, агаву подрібнюють та витискають з неї сік, який протягом чотирьох днів проходить ферментацію. Після цього сік переливають до цистерни і двічі переганяють. Іноді перед перегонкою до соку додають цукор, проте не більше 49%. У марочних сортах текіли цукор відсутній взагалі. Така текіла на етикетці має напис “100% агава”.

Стандартна текіла відрізняється тонким ароматом та прозорістю. Більшість сортів текіли розливають у пляшки одразу після перегонки. Невитримані сорти позначаються як blanco (білі), plata (срібні) або gold (із додаванням карамелі), такі текіли мають золоті наліпки. Reposado, що в перекладі означає сорти, що “відпочили”, витримуються у діжках із білого американського дубу не менш, як два місяці, а деякі сорти - до року. 

Напис anejo на етикетці означає, що текіла витримана у діжці понад рік. Проте, на думку спеціалістів, тривала витримка не покращує якості напою, так як після трьох років така текіла стає гіркою. Слід пам'ятати, що напис gold та глибокий золотий колір не є показниками віку та якості текіли, так як більшість сортів набувають золотого кольору через додавання карамелі, що допускається мексиканськими правилами. Текіла anejo трирічної витримки має блідий солом'яний колір. Вся текіла мексиканського виробництва повинна мати номер винокурні на етикетці - NOM. 

Вміст спирту в текілі - від 38 до 43%. У Канаді та США, куди напій доставляють у цистернах, текілу розводять дистильованою водою до міцності 40%.

Щороку виробляють близько 70 млн. літрів напою. Половина йде на експорт. Текіла добре відома у США, вона проникла до Європи. Непоганою рекламою напою слугують екзотичні назви багатьох її сортів: Маріачі (Mariachi), Монтесума (Montezuma), Сан Хосе (San Jose), Сієрра (Sierra), Юкатан (Yucatan). Цілком вірогідно, що розповсюдження текіли у світі не було б таким успішним, якби цей напій не асоціювався із екзотикою та не відрізнявся від усіх інших. Значною мірою сприяли розповсюдженню текіли мексиканські ресторани, музика, пряні національні страви.

Крім того, текіла має свої, властиві лише їй, способи вживання, що провокує зацікавленість. Найпростіший спосіб полягає у тому, що текілу подають у невеликій вузькій склянці разом із дрібкою солі та лаймом. Людина, що буде пити, натирає зовнішню сторону лівої долоні між великим та вказівним пальцем лаймовим соком, насипає на це місце сіль, потім злизує все і одним ковтком випиває вміст склянки (50 г текіли). Напій одразу ж закушують шматочком лайму.

“Освіжаючий” ефект гарантовано, як і у тому випадку, коли використовують менш відомий спосіб, коли перед тим як випити, з'їдають невеликий стручок неймовірно пекучого мексиканського перцю чилі.

Інший, не менш оригінальний спосіб вживання текіли полягає у тому, що порція напою змішується із тоніком і подається відвідувачу. Він накриває склянку рукою, потім різко б'є кулаком по столу (що викликає ”закипання” тоніку) і швидко випиває напій. Цей спосіб сприяє значному підвищенню відвідування мексиканських барів, де відбувається справжні змагання у швидкості та спритності вживання напою.

Текіла широко використовується мексиканцями в якості ароматичної добавки до безалкогольних напоїв. Вранці, перед роботою вони додають її до чаю або кави.

Найвідоміший коктейль на основі текіли - Маргарита - забезпечив цьому напою популярність у Сполучених Штатах. Він готується із трьох частин сухої текіли та однієї частини лимонного соку, налитих у склянку із льодом. Можливий варіант цього коктейлю - змішати чотири частини текіли та одну частину апельсинового лікеру (наприклад, Куантро). Попередньо краї склянки оформлюють інеєм з дрібної солі, тоді при кожному ковтку є можливість торкнутися солоного краю, що досить зручно та ефективно.

Дегустація текіли лише виграє від присутності на столі екзотичних мексиканських страв, таких як гуакамоле, пюре з авокадо, гострих соусів з томатами та перцем, маленьких кукурудзяних коржиків.