Водка 500 мл

Горілка, продукт з історією, і хоча існує доволі розповсюджений міф про те, що створення істинно російського продукту належить відомому вченому Д.І. Менделєєву, це не більш, ніж вигадка. 

Насправді, усі ми чудово знаємо, що людство вживало спиртні напої значно раніше за кінець 19 століття. Спочатку це звісно був не настільки очищений продукт, а зброджений мед, сік із фруктів та ягід. Лише приблизно у VI або VII ст. чистий спирт шляхом перегонки отримали на сході. Звичайно, спирт це не зовсім горілка, а щось схоже на напій богів отримав лише у XI ст. персидський лікар Ар-Разі. Проте, цю божественну рідину варвари зі сходу витрачали на такі “недостойні” цілі, як медицину. Не могли вони пити цей нектар, навіть через велику спокусу, їм не дозволяє релігія. А у добрій старій Європі великий винахід перегону спиртів було здійснено на початку 12 ст. добрим монахом-алхіміком Валентіусом. Честь та хвала даному вченому! У Росії ж горілка з'явилася в кінці XIV ст. У 1386 році генуезьке посольство привезло до Москви першу горілку (“Aqua Vitae” - “жива вода”). На Русі вона називалася “хлібним вином” і виготовлялася із жита, пшениці або ячменю. Далі, відповідно до легенди, біля 1430 року монах Ісидор із Чудова монастиря, що знаходиться на території Московського Кремля, створив рецепт першої російської горілки. Маючи відповідну освіту та володіючи винокурним обладнанням, він став автором нового якісного алкогольного напою. У 1789 році петербурзький хімік Товій Ловіц запропонував використовувати деревне вугілля для очищення горілки від сивушних масел. Міжнародний арбітраж у 1982 році підтвердив даний факт та закріпив за Росією пріоритет створення горілки, як російського оригінального алкогольного напою.