Вина Ельзас Гран Крю

Різноманіття ґрунтів та мікроклімату надає тисячі відтінків винам, що виробляються в Ельзасі, що в інших виноробних районах Франції неминуче призвело б до виділення цілого ряду “крю”. Проте у цьому краю з його сталими демократичними традиціями подібне рішення було прийнято із великим запізненням. Лише у 1975 році було офіційно встановлено найменування Ельзас Гран Крю.

Наслідком цього рішення стала делімітація спочатку 25 виноградників, пізніше їх кількість збільшилася до 50. Умови тут чудові для вирощування благородних сортів винограду (Рислінг, Мускат, Піно Грі та Гевюрцтрамінер); лише вина, виготовлені з цих сортів мають право на найменування Ельзас Гран Крю.

Встановлена урожайність (до 70 гектолітрів з гектару) значно нижча, ніж для регіонального найменування Ельзас, що дозволяє цим винам повною мірою проявити як свої характерні риси, так і відтінки, обумовлені особливостями конкретного виноградника. Варто зазначити, що ельзаські Гран Крю можуть виготовлятися лише з винограду, що забезпечує без всяких добавок міцність 10° (для Рислінгу та Мускату) або 11° (для Піно Грі та Гевюрцтрамінеру).

Виділення ельзаських Гран Крю мало як своїх прибічників, так і противників. Було висловлено велику кількість обурення. По-перше, до числа Гран Крю не увійшли багато чудових виноградників, що належать одному власнику (монополії), такі, наприклад, як Кло-Сент-Юн (Clos Sainte-Hune) і Кло-де-Капюсен (Clos des Capucins). По-друге, деякі з кращих виробників, такі як Южель (Hugel), Бейер (Beyer) і Трембак (Trimbach), відмовилися розміщувати напис Гран Крю на етикетках своїх кращих кюве. По-третє, не може не дивувати сама кількість Гран Крю - їх майже на 20 більше, ніж у Бургундії. По-четверте (і не останнє), встановлена урожайність ельзаських Гран Крю все ж занадто велика (у Бургундії урожайність білих Гран Крю обмежена 30 гл/га).