У Кот-де-Нюї виноградник простягається із півночі на південь вздовж нижньої частини схилу вузькою смугою, ширина якої зрідка перевищує 1 км. Цей край можна сміливо назвати Єлисейськими полями Бургундії. Назва кожного тутешнього селища, кожного “кліма” відома на всіх континентах.
Ґрунти тут кам'янисті. Виноград росте на вапняках і мергелях. Тут виготовляють відкриті, живі, трохи тверді вина з міцною структурою та вираженим ароматом червоних фруктів та ягід, яким необхідна не дуже тривала витримка. Їх стиль відтіняється багатьма нюансами, що визначаються специфікою ґрунту на окремих ділянках, роком урожаю та вміннями винороба.
Для вирощування винограду цілком придатні і деякі схили на плато От-Кот-де-Нюї, розташованому на захід.
Ґрунти тут більш різноманітні, ніж у Кот-де-Нюї. Продукція місцевих виноградників має право на регіональне найменування “Бургонь-От-Кот-де-Нюї”. Із винограду Аліготе виготовляють нервове та живе сухе біле вино, яке приємно пити молодим. Тут виготовляють чудові сортові вина найменування Бургонь з Піно Нуар та Шардоне.
Якщо репутація більшості “крю” цього краю формувалася протягом кількох століть (вина Кло-де-Вужо і Шамбертен відомі дуже давно), то комунальні найменування виникли у ХІХ - на початку ХХ століття. Кожна комуна має право на власне найменування, хоча площа деяких виноградників, наприклад, у Вужо, дуже маленька. Продукція п’яти комун (Фіксен, Комбланшьєн і Корголуан, частина Брошона і Пріссея) може називатися “Кот-де-Нюї-Вілляж”.