Ріоха вино

Довгий час Ріоха залишалася єдиним відомим у світі іспанським виноробним регіоном на північному-сході країни. Але через високі ціни на свої вина і недостатні зусилля щодо розвитку регіону у 1980-х вона почала втрачати друзів. 

Ціни на вина Ріоха

Вартість пляшки іспанського вина регіону Ріоха в середньому складає 1000 грн. Ми гарантуємо оригінальність напою. Ціна вина Ріоха залежить від виробника, сорту винограду та об'єму пляшки.

Різновиди вина Ріоха

Зараз подібна ситуація очікує на регіон Рібера дель Дуеро, коли він має славу найбільш поважного регіону іспанських червоних вин. В той час, коли Ріоха не пропонувала споживачам якісні, характерні для регіону вина у більш сучасному стилі, інші регіони встигли заявити про себе.

Ріоха завжди була активним прихильником використання американського дубу. Вина, виготовлені із суміші сортів Темпранільйо та Гарнача (Гренаш), завжди довго витримувалися у невеликих американських діжках, що надавало вину характерної солодкості, ванільних нот та перцевої теплоти. Результатом такого тривалого дозрівання вина стало те, що на дні діжки залишалися усі фенольні сполуки, демонструючи у пляшці відносно бліде, тендітне і м’яке вино зі смаком полуниці та виварених фруктів.

Вино було гладким зі зрозумілим букетом і повністю дозрілим, коштувало не дорого, що зробило тоді Ріоху першим не іспанським вином, котре пробилося до не іспанських споживачів у кінці 1970-х років.

У минулі часи якість вина вимірювалася періодом, протягом якого воно перебувало у американських діжках. Вина категорії Гран Резерва, які витримувалися багато років у діжках, були блідими та тендітними, і презентувалися, як кращі вина Ріохи. І раптом виявилося, що у  сучасного споживача несподівано змінилися смаки, і виробники були до цього не готові. Старі ж та вірні клієнти Ріохи не були вражені оновленими, більш дорогими, але нудними винами.

Спостерігаючи за швидким успіхом вин з Рібера дель Дуеро з більш глибоким кольором, танінних і більш алкогольних, багато виробників почали наслідувати цей стиль. При виробництві технічно більш якісних вин, без участі американського дубу, вони почали більш обережно відноситися до всього процесу в цілому - більш повільна ферментація, отримання кольору та аромату з ягід, більш коротке дозрівання і цього разу уже у французькому дубі.

Деякі виробники, купажуючи свої вина, навмисне використовують більш важкі та повнотілі вина з Ріоха-Баха (найпівденніша частини Ріохи), виноградники якої перебувають під впливом середземномор'я. (Дуже мало маєтків у Ріосі, наприклад, Contino, Granja Remelluri і зростаюча кількість інших виробників відмовляються від подібної практики.)

Ріоха Alta - гориста місцевість на північному-сході регіону, розташована високо, близько до Атлантики, у зв'язку з чим виноград збирається тут пізно - в кінці жовтня. (Темпранільйо, temprano - іспанською означає “ранній”, особливо цінний у цій прохолодній частині Ріохи).

Частина регіону, яка знаходиться на півночі провінції Алава, відома як Ріоха Алавеса, тут виробляють певну кількість відмінних вин на не дуже родючих ґрунтах.

Хоча сорти Темпранільйо і Гарнача (Гренаш) домінують на виноградниках Ріохи, сорт Масуело (місцева назва сорту Каріньян) і чудовий, але рідкісний Грасіано також присутні у червоних винах регіону.

Viura або Макабео (назва, о використовується на півдні Франції) - найбільш розповсюджений сорт для виробництва білої Ріохи, але не дуже цінується місцевими виробниками. Сорт Гренаш (Гарнача Бланка) додається для стійкості, а невелика кільнкість Мальвазії, яка ще вирощується, використовується для посилення характеру вина. У 2009 році влада вирішила дозволити висадження нових сортів - Вердехо, Совіньйон Блан та Шардоне і заборонити нові висадження Віури. Більшість білої Ріохи - кришталево-прозорі вина холодної ферментації для втамування спраги, створені вперше Marqués de Cáceres. Є ще інший стиль - дуже “дубові”, часто з багатим горіховим ароматом від виробників López de Heredia’s Viña Tondonia, хоча вино від Finca Allende – виняток.

Глобальні зміни у виноробстві Ріохи почалися в кінці 19-го століття, коли виробники Бордо, розорені подвійною напастю - мілдью та філоксерою, перенесли усі свої кошти через Піренеї до Іспанії. Тому багато старих виноробен розташувалися в місті Аро в Ріоха Альта.

Компанії La Rioja Alta, CVNE, López de Heredia, Muga, Marqués de Murrieta і Marqués de Riscal належать до так званої аристократії Ріохи і все, що вони пропонують, спирається на їх репутацію та є зразком традиційних чи більш модерністських підходів. Наприклад, вино Barón de Chirel від Marqués de Riscal, зразок зовсім іншого підходу - більш концентроване виконання Ріохи, ніж усі звикли очікувати від цього регіону, а саме більш легкі, злегка солодкуваті зразки початку 20-го століття. 

Зараз великі імена Ріохи одразу описуються міжнародною пресою, як представники традиційного виробництва, тоді як новатори регіону зі своїми глибоко забарвленими, дуже насиченими винами активно змагаються за сучасного споживача у Сан-Франциско і Сінгапурі, котрі більше знайомі з подібними винами з Нового Світу. Яскравими представниками нового підходу є Artadi, Finca Allende, Finca Valpiedra, Marqués de Vargas, Remírez de Ganuza, Roda, Benjamin Romeo, Señorío de San Vicente, Sierra Cantabria і Torre de Oña.

Протягом багатьох років бодеги Ріохи мало що робили, окрім купажування та витримування вин. Більш того, вони не володіли виноградниками, більшість з них взагалі купували вино, яке було зроблене місцевими фермерами або кооперативами.

Сьогодні нова тенденція - найбільш амбіційні виробники вина в регіоні (ще дуже багато виробників, які не вважають за потрібне переглянути якість вина) намагаються контролювати весь процес виробництва своїх вин.

Також зростає кількість виноградників, розташованих на терасах високо над рікою Ебро, які належать тим самим людям, котрі виробляють з них вино. Хоча вони можуть все ще твердо вірити у переваги змішування виноматеріалів з усіх трьох субрегіонів у своїх винах. Більшість також буде використовувати суміш різних сортів винограду.

Як і раніше, домінує Темпранільйо, але вже з'являються пропозиції вин і з сорту Гарнача, трохи із сорту Грасіано і навіть одне чи два із сорту Масуело. Ще в регіоні вирощують обмежену кількість Каберне Совіньйон, вже більш, ніж століття, і площа, призначена для завезених міжнародних сортів винограду, як червоних, так і білих, збільшується з кожним роком, незалежно від того, чи були вони офіційно дозволеними.