Вино 1999 року

Що таке вино?

Продукт бродіння виноградного соку. На цьому, напевно, статтю можна було б і закінчити. Здавалося б, все просто, якби не душа та руки винороба, які втрутилися до примітивного процесу з метою вкласти всю любов до свого краю та продемонструвати найголовніші особливості сорту винограду та своєї землі.

Вважається, що батьківщиною виноробства є Грузія і вино стало частиною світової культури з часів перших свідчень історії людства. Бог Діоніс, без якого неможливо уявити грецьку цивілізацію, міцно поєднав вино з різноманітними святкуваннями. Потім римська цивілізація, воїни якої змішували не дуже чисту воду для пиття (котра використовувалася на шляху прямування армії) з вином, що допомагало уникати масових заражень хворобами. У подальшому вино стало важливим ритуальним елементом християнства (середньовічні європейські монастирі багато зробили для покращення його якості, а також технологій виноградарства та виноробства).  Так Середземномор’я, завдяки своєму клімату, стало центром розвитку виноробства.

За часів експансії європейцями Нового світу вони принесли з собою свою релігію та своє вино. Так вино розповсюджувалося континентами. Завдяки тому, що вино в ті часи було напоєм безпечнішим за воду, і дякуючи його здатності втамовувати спрагу, воно стало суттєвою частиною повсякденного побуту.

Виноробство розвивалося, що в свою чергу призвело до розвитку виноторгівлі. Саме Європа, як спадкоємиця древньогрецьких традицій та римських торжеств, активно розвивала виноторгівлю та технології виробництва вина. Купці відправляли вино з портів Бордо, Порту та Венеції, вдосконалювалися технології виробництва винних пляшок, розвивалось виробництво ігристих вин, а вина Бордо, Бургундії, Німеччини та Португалії набували все більшої слави.

Сьогодні вино міцніше входить у культуру північних («горілкових») країн східної Європи, де земля не так добре пристосована до виноробства. Змінюються і наші гастрономічні традиції, ми все менше п’ємо та закушуємо, а більше їмо та запиваємо.