Сотерн вино

Найбільш відомі десертні білі вина Бордо, і напевно, усієї Франції, виготовляються у розташованих у південній частині Грава комунальних апеласьйонах. Сотерн не схожий на інші вина. Все, що пов'язано з ним і особливо із початком його виробництва, оточене легендами. У кожному замку є свій переказ, відповідно до якого Сотерн вперше з'явився саме у його стінах.

Час цієї події зазначається різний, незмінним залишається лише сам сюжет. Хазяїн маєтку їде, вимагаючи, щоб ніхто не збирав виноград за його відсутності. Проте термін збору наближається, виноград перестигає і вкривається пліснявою. Нарешті, повертається хазяїн маєтку і вирішує, незважаючи на запізнення, збирати урожай. Таким чином із ягід, які на перший погляд здавалися зіпсованими, отримують чудове, надзвичайно солодке вино. Досі не встановлено, коли саме з'явився сучасний Сотерн, тобто лікерні вина, виготовлені із перестиглого винограду.

Відомо, проте, що хоча виноградники у цих місцях існують з давніх давен, лише у XVII столітті місцеві жителі почали домагатися перезрівання винограду, навмисне відкладаючи термін його збору. У ХІХ столітті Сотерн перетворився на святкове вино. Його постачали до усіх королівських палаців Європи. Ціни на нього швидко зростали. Так у 1847 році брат царя Великий князь Константин без коливань придбав бочку “Шато-д’Ікем” за нечувану на той час суму - 20 тисяч франків золотом.

Сотерн і Барсак виготовляють з трьох сортів винограду: Семійон (70-80%), Совіньон (20-30%) і Мюскадель. Технологія виробництва цих чудових вин із високим вмістом спирту непроста і відрізняється від звичайної. Максимальна дозволена урожайність складає 25 гектолітрів з гектару (у “Шато-д’Ікем”, наприклад, вона навмисне обмежується до 7-8 гектолітрів з гектара). Виноград збирається вибірково. Збиральники терпляче, по одній, зривають ягоди, що досягли потрібної зрілості: часом їм доводиться обійти виноградник до 15 разів. Проте якою б великою не була роль виноградарів, їх праця не принесла б потрібного результату, якли у Сотерні не склалися особливо сприятливі природні умови. Головною з них є клімат.

Восени для цієї місцевості типові сонячні дні та густі ранкові тумани. Саме завдяки цьому створюються необхідні передумови для розвитку благородної плісняви. Вона викликана мікроскопічним грибком “Botrytis Cinerea”. В ураженому ним винограді відбувається цілий ряд біохімічних та хімічних змін, зокрема, ягоди частково зневоднюються (приблизно на 40%), збільшується вміст у них цукру, мінімальний природний вміст якого складає 221 г/л. Звичайно, урожайність винограду буває вкрай низькою. В Сотерні говорять: “З кожної лози - склянка вина”.

Білі лікерні та напівсолодкі вина мають незрівнянний смак, колір та аромат. Їх характерними властивостями є тонкість, делікатність, сила, міцність (не нижче за 12,5). До того ж вони досить хмільні. Молодими вони свіжі та нервові, а за кольором нагадують суху солому. З роками ці вина досягають свого розквіту, набуваючи кольору старого золота та повноти, проте не стають нудотними. Тривалість витримки - 10-50 років і більше.

Для того, щоб повною мірою оцінити достоїнства цих вин, їх варто пити охолодженими (6-8°С). При цьому їх можна вживати в якості аперитиву (зі свіжими фруктам) і під час обіду (із паштетом з гусячої печінки, рибою під білим соусом, птицею та білим мясом). Усю свою розкіш вони розкривають, якщо подати до них сир із зеленою пліснявою.

Як було зазначено вище, “Сотерн” (і “Барсак”) було внесено до імператорської класифікації 1855 року. Він став єдиним білим вином, удостоєним подібної честі поряд із червоними винами Медоку та О-Бріоном.

Лікерні та напівсолодкі вина, крім того, виготовляються в сусідніх апеласьйонах (Серон), а також у розташованих на правому березі Гаронни “Сент-Круа-дю-Мон”, “Лупьяке” і “Кадійяке”.