Граппа - П'ємонт

Найпрестижніше вино Італії - Бароло - народжується саме тут. Після свого пробудження у 1980-х роках, коли зійшлися стара і нова школа виноробів, флагман регіону піднявся на нові, ще більші висоти.

П'ємонт має найбільшу кількість (біля 50) DOC і DOCG, а площа виноградників, відведених під них, займає друге місце в Італії. П'ємонт поділяється на 3 зони: північна - між Валь д’Аоста та озером Маджоре, Монферрато - з такими відомими винами, як Асті та Москато д’Асті і Ланге, Роеро, де вирощують Неббіоло, Барбера, Дольчетто і виготовляють відомі вина Бароло та Барбареско.

Місцеве різноманіття сортів

Основний акцент регіону - різноманіття сортів винограду, що є незвичайним для Італії. Місцеві червоні вина своєю величчю, інтенсивністю, парфумованістю, міцністю, довголіттям та іноді неймовірною танінністю - усим цим зобов’язані капризному місцевому, пізно дозріваючому сорту Неббіоло (від слова Nebbia - туман). 

Ще велика кількість більш соковитої Барбери, округлого Дольчетто, що ростуть тут, також прекрасні. 

Деякі раритетні сорти - Бракетто з малиновим ароматом, Фреіза - надзвичайно солодка та ігриста, легкий і пряний Гріньйоліно та історичний Руке.

Білі

П'ємонт також є батьківщиною особливих білих сортів. Делікатні, сухі та ароматні, у післясмаку особлива нота стиглої груші.

Кортезе - сорт для найбільш поважного білого вина Гаві;

дуже ароматний Арнеіс для модного вина Roero Arneis, сорт Favorita (місцева форма Верментіно) також росте у Роеро, тільки на північ від регіонів Бароло і Барбареско, де зростає і відомий сорт Nebbiolo.

Erbaluce (Ербалюче) - сорт, з якого виробляють невелику кількість білого солодкого вина.

Але найбільш плодючим білим сортом П'ємонту є Мускат, який відповідальний за океани Асті та інших легких і виноградних Мускатів, більшість з яких - Spumante (спуманте). Протягом років було модним відноситися зневажливо до подібного стилю вин, але зазвичай після падіння починається підйом. Багато дегустаторів винного бізнесу зараз є великими прихильниками кращих “інтелектуальних” зразків Moscato d’Asti. Вони дуже легкі, менше 6% алкоголю, із освіжаючою ігристістю та фруктовою солодкістю, що робить їх чудовим вибором для сервірування десерту після складних страв.

Червоні

Більшість вин регіону виготовляються з одного сорту із зазначенням його на етикетці - Nebbiolo d’Alba, Barbera d'Asti і Dolcetto di Diano d’Alba. 

Langhe, Roero і Dogliani - інші важливі DOC і DOCG. 

Вино із сорту Неббіоло демонструє потужну, темну велич П'ємонту, але за невелику частину від вартості великих Бароло та Барбареско, зроблених з цього ж сорту, так само може бути з винами із сорту Барбера.

Барберу вирощують у великих об'ємах в усьому регіоні, раніше вона вважалася легким, терпким вином, яке випивали у великих кількостях якомога більш молодим. Однак ситуація змінилася кардинально, завдяки широкому вживанню французьких баріків для дозрівання вин та скороченню урожайності на виноградниках. Взявши за основу прототип виробництва витриманої в дубі Барбери від “пізнього” Giacomo Bologna (винороб) - вино Bricco dell'Uccellone, сотні виробників внесли зміни до їх виробництва вина з Барбери, як на винограднику, так і в погребі. І це вже були серйозні вина, призначені для дозрівання у погребі.

Історично склалося так, що сутність п’ємонтських вин - 100% односортові вина, проте все більша кількість виробників експериментують з блендами - Неббіоло змішують з Барберою, Мерло, Каберне і навіть Сіра.

Найбільш зрозумілим вином П’ємонту є Дольчетто, насичене фруктами, глибокого кольору і, часто, досить алкогольне. Дольчетто досить невибагливий, його полюбляють винороби, тому що на відміну від ультра вередливого, пізно дозріваючого Неббіоло, він достигає навіть на менш сприятливих північних ділянках. Дольчетто (“солоденький”), навіть будучи менш кислотним, ніж Барбера, все ж досить приємний на смак. На відміну від інших п’ємонтський вин, він розрахований на споживання впродовж 3-5 років. Одні з кращих зразків відомі, як Dolcetto d'Alba, Dolcetto di Ovada і Dolcetto di Dogliani DOCG.

Все більше виробників цікавляться міжнародними сортами і засаджують невеликі ділянки сортами Каберне Совіньйон, Шардоне, з яких можна виготовляти прекрасні вина, завдяки ферментації в діжках. Трохи Совіньйон Блан і навіть Рислінг та Віоньє.

Проте, якщо усі ці експерименти вплинуть на висадку місцевих сортів, світ вина від цього лише програє.

Поза сумнівом, великі вина П'ємонту - це Бароло та трохи легший і раніше достигаючий Барбареско. Дві вершини винного світу, але як помітив Aldo Conterno, їх не так легко зрозуміти, проте так як виробляється цих вин небагато, то це не має великого значення.

Пагорби навколо міста Альба з їх різною висотою та експозицією - італійська “відповідь” Côte d'Or (Бургундія), де різні виноградники також можуть виробляти різноманітні вина. Ось чому в Ланге виробляють так багато вин з окремих виноградників.

Тут багато видатних виробників: Elio Altare, Azelia, Giacomo Bologna, Ceretto, Domenico Clerico, Giacomo Conterno, Bruno Giacosa, Elio Grasso, Marchesi di Gresy, Giuseppe Mascarello e Figli, Prunotto, Ratti, Vajra, Vietti і Roberto Voerzio. 

Barolo

Бароло, відомий як італійське “вино королів і король вина”, дуже багатий різноманіттям вин, вироблених на різних сторонах пагорба, на пластах з піщаника та мергелі. Вино величне в усіх розуміннях, найвище втілення сорту Неббіоло, який для достигання належним чином потребує “вмовлянь” та теплої осені. Між 11 коммунами, які виготовляють Barolo DOCG, існують величезні та очевидні відмінності. Вина, вироблені в селищах La Morra і власне Barolo на західному боці трохи легші та більш відкриті, ніж вина на півночі та сході пагорба в селищах Castiglione Falletto, Monforte d’Alba і Serralunga d’Alba. Бароло займає біля 1200 га. Виробники мають право додавати до 15% молодого вина до більш старого без втрати “міллезимності” - факт, який насправді маловідомий.

Barbaresco

Барбареско - другий DOCG регіону, має багато спільного з більш легкими винами Бароло. Тут виноградників менше і висаджені вони на більш теплих та низьких ділянках. Це означає, що Неббіоло і вина з нього достигають в погребі трохи швидше, тобто не 20, а 10 років. Ці вина не для нетерплячих і тривале очікування у наш швидкісний вік завжди винагороджується найвищою якістю зрілих вин. Барбареско пощастило, тут живе прекрасний винороб і талановитий шоумен - Анжело Гайя (Angelo Gaja). Його вина з окремих виноградників першими потрапили на міжнародний ринок за нереально високими цінами. Сьогодні у кожній області є сотні таких вин, на етикетках багатьох з них є позначка Sorì або Bricco (місцева назва певної ділянки). Тепер Гайя розвиває вина не лише Бароло, але і в Монтальчино та Мареммі (Тоскана). Виноградник Барбареско, відомий ще з часів Тита Лівія, який згадував про нього у своїй “Історії Риму”, займає меншу площу, ніж Бароло, а земельні ділянки тут дуже малі: вино у цьому регіоні виробляють 500 домів.

Під впливом сучасності

Традиційно усі вина Італії витримувалися у словенських овальних великих дубових діжках, але у 70-80-х роках сюди привезли французькі баріки (225л), що викликало у місцевих виноробів переполох, змусило їх змінити стиль своїх вин, зробивши їх більш відкритими і менш самобутніми. Багато чого відбулося у протистоянні між Модерністами і Традиціоналістами в Ланге, проте, правду кажучи, вина в основному м'яко еволюціонували і нічого екстраординарного не відбулося, фірмова ароматика (фіалки, смоли, трюфелі, трохи троянди) нікуди не поділася. Однак вина стали менш дорогими і придатними до споживання вже після 10 років дозрівання, іноді й менше.

Існують й інші факти, які перетягли вина Бароло та Барбареско з 20-го в 21-ше століття, крім завезених французьких баріків. Сьогодні виробники використовують і баріки, і великі ємності з дубу. Відносно нещодавно винороби Ланге виросли із селян, що здавали свій виноград або свої простацькі вина великим підприємствам, до вишуканих майстрів зі своїми власними марками вин. Вони навчилися контролювати температуру ферментації, добуваючи з виноматеріалу лише найкращі характеристики, а не жахливі в'яжучі таніни.

Іншою причиною зміни характеру Бароло і Барбареско є клімат. Схоже, що глобальне потепління вплинуло на цю частину Італії особливо, забезпечивши послідовний прорив великих урожаїв Неббіоло, давши можливість тривалого осіннього дозрівання, тим самим дозволяючи досягти максимального дозрівання винограду (друга половина 90-х і 00-ні роки).

Змінився навіть колір вина. Традиційно, ще зовсім недавно, Бароло і Барбареско не мали досить глибокого кольору і часто мали помаранчевий відтінок. Сьогодні колір став більш глибоким малиновим. Частково це відбулося, завдяки еволюції виноробства, частково від того, що Неббіоло, як і Піно Нуар в Бургундії, легко мутує і сам підлаштовується під місцеві умови. Говорять, що колір покращився, завдяки додаванню Барбери або навіть Каберне і Мерло, хоча офіційно Бароло і Барбареско мають бути 100% Неббіоло. Тссс...

В цих двох невеликих зонах є десятки натхненних продюсерів. Ось одні з кращих: Elio Altare, Ascheri, Domenico Clerico, Aldo Conterno, Giacomo Conterno, Conterno-Fantino, Fontanafredda, Angelo Gaja, Bruno Giacosa, Elio Grasso, Marchese di Gresy, Giuseppe Mascarello e Figli, Parusso, Pira, Prunotto, Ratti, Bruno Rocca, Sandrone, Vajra, Vietti та Roberto Voerzio.

Друга група вин з Неббіоло, але більш легкі та світлі, виробляється в комунах навколо міста Gattinara на субальпійських горах майже на північ від Альби, де Неббіоло називають Спанна. Комуни  Gattinara, Ghemme, Boca, Lessona, Bramaterra, Sizzano, Fara и Carema. Ці вина, як і раніше, матимуть помаранчевий відтінок, але саме вони часто можуть продемонструвати весь величний досвід, накопичений Неббіоло, ніж відомі на весь світ знаменитості з Ланге.